А над світом українська вишивка цвіте!

     Народна вишивка – це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання – не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням. 

     Кожного року, у третій четвер травня українці святкують День вишиванки. 17 травня гімназія урочисто відзначила цей день.

     Як ми знаємо, вишиванням споконвіку займалися жінки. Це чудово робила прекрасна Олена, винуватиця Троянської війни. Дар вишивання греки пов’язали з ім’ям мудрої богині Афіни. У середні віки вишивка стала улюбленим заняттям королев і принцес, придворних дам і черниць. У добу Відродження малюнки для неї робили Ботічеллі, Рафаель. Жаданою і дорогою гостею була вишивка  в селянській хаті. Ось і на годину мистецького уікенду з десятикласниками до БІЦу завітали талановиті рукодільниці: Фірсова Інна, Манелюк Ірина Миколаївна, Ляшенко Любов Миколаївна та Кучер Олеся Юріївна.

   Фірсова Інна – випускниця гімназії 2013 року, нині провідний бухгалтер відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини. Саме вона розповіла про недоспані ночі, коли вишивала свою сукню, у яку була вдягнена, бісером, привітала нас піснею «Вишиваночка».

   Своїми надбаннями із задоволенням поділилася Ірина Миколаївна Манелюк – випускниця Оріхівської СШ №1, нині інспектор відділу кадрів ТОВ ПМК 133. Вона розповіла, що талант вишивання передався їй від бабусь. У дитинстві її оточували різнокольорові квіти не тільки на галявинах та клумбах, а й на подушках, сорочках, що не могло не радувати око маленької дівчинки. Зараз, будучи мамою, вона також привчає своїх доньок до прекрасного – до вишивання. Як дорогоцінний експонат, Ірина Миколаївна принесла та продемонструвала свою першу вишиту сорочку, в якій ходила до дитячого садка. В подарунок БІЦу  залишила вишитого власноруч жайворонка.

     Найбільше всіх здивувала Любов Миколаївна – випускниця Оріхівської СШ №1 1974 року, нині вчитель біології нашої гімназії, адже спілкуючись з нею, ми говорили не про будову клітини живого організму, а про будову клітинок, які утворюють канву для вишивання. Вона розповіла, як одного разу, приїхавши до подруги, з якою підтримує зв’язок ще з інституту, побачила картину з квітами і їй захотілося таку ж самісіньку. У неї не вистачило сміливості, щоб попросить забрати цю картину собі додому, але вона знайшла вихід із ситуації – попросила  шаблон, за  яким  вишивала подруга. Ось так випадково і виявився хист до вишивання у жінки, яка раніше боялась брати до рук нитку з голкою. Першу картину Любов Миколаївна творила 2 роки і цю красу потрібно побачити! Також вона розповіла про вишивки, які залишила у спадок її мама, та пообіцяла, що буде вишивати із задоволенням для своїх онуків, щоб ті через багато років пригадали її.

   У травневий День української вишиванки ми мали змогу доторкнутися поглядом до святої української Біблії - вишиваного «Козаря» Т.Г. Шевченка.

   Олеся Юріївна – методист КЗ «Оріхівський РБК», розповіла про роботу над цим унікальним шедевром: «Кропітливою працею, безсонними ночами 21 майстриня нашого району протягом трьох місяців, з жовтня по грудень 2013 року, в рамках районної культурно-мистецької акції «Віршами твоїми натхненно творимо», присвяченій 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка вишивала вручну хрестиком ілюстрацію свого улюбленого твору Великого Кобразя. Книга-складанка має 26 сторінок, загальною довжиною 14 метрів 30 сантиметрів. Метою створення цієї унікальної книги було споріднення нашого району, налагодження дружніх відносин та вшанування пам’яті видатного сина українського народу Т.Г. Шевченка. 11 лютого 2014 року за №14-0049 книга-складанка була зареєстрована в категорії «Мистецтво» у книзі рекордів України, як «Найбільша вишита ілюстрована книга». 

    Пісня завжди допомагала вишивати. У пісні та у вишиванці душа народу. У вишивці можна побачити радість і смуток, щастя і долю, любов і розлуку, мамину теплоту і ласку. Пісню «А сорочка мамина…»  подарувала нам Козир Юлія.

     Вишивка благотворно впливає на характер людини, виховуючи такі риси, як терпіння, вправність, майстерність, художній смак. Але ще в більшій мірі цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.

   Щиро вдячні за цю годину спілкування завідуючій  БІЦом Білодід Л.І. та вчителю української мови та літератури Яремчук Н.І.

                                   Від гімназистів 10-А, Б класів Ситник Марина

Бульше фото ТУТ