Меню сайту
Форма входу
Наступна подія
Канікули... :)) Як швидко летить час

 

Календар новин
«  Червень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

"Твори себе, твори надійно. І зіркою освічуй усе усюди. Твори себе..."

Матеріали із занять університету педагогічних знань «Родинна просвіта»
Для Вас, шановні батьки!

Як навчити дитину вчитися?
1. Один з найбільш безпрограшних варіантів –  зацікавити дитину здобувати знання заради самих знань. Батьки, які вибирають цей шлях - мудрі і далекоглядні. Вони розуміють, що кожен день вони повинні бути готові відкривати для себе світ заново – тільки вже зі своїми дітьми. У будинках, де живутьтакі родини, головне місце займає не телевізор, а живе спілкування – обговорення книг, кінофільмів, суперечки і розмови «по душах». Дитина повинна бачити, що і мама, і тато постійно чогось вчаться і отримують від цього задоволення, і тоді вона сам захоче наслідувати їх у цьому. Розвивайте дитину, водіть   в музеї та на концерти, на виставки та вернісажі, обговорюйте побачене. Не дайте згаснути дитячій цікавості – і дитина обов'язково перенесе цей інтерес і на навчання.

2. Ефект присутності. Робити домашні завдання разом з першокласником – звичайна справа. Однак бувають і важкі випадки, коли батьки сидять зі своїм чадом за уроками мало не до десятого класу. Це тупиковий варіант. До кінця другого року навчання діти повинні вміти готувати всі свої домашні завдання самостійно. Якщо дитина погано організована, постійно відволікається – створіть ефект присутності, залишайтеся з дитиною, коли вона готує уроки, прот займайтеся своєю справою, наглядаючи за нею.

3. Матеріальна винагорода – варіант непоганий, хоча і спірний. Однак навчання – це праця, а праця повинна бути винагороджена – є й така точка зору. Розмір нагороди обговорюється на сімейній раді. Однак це повинна бути невелика сума – врешті-решт  даєте ж видитині гроші на кишенькові витрати. Так нехай вона ці гроші заслужить.

4. Подолання. Навчіть дитину отримувати задоволення від подолання труднощів. Святкуйте з нею будь-яку найменшу перемогу, щиро хваліть її й радійте. Нехай вона відчує, як це – бути переможцем. Звернітьувагу, як ви оцінюєте успіхи дитини: не можн робити акценти на поганому. Наприклад, замість "Знову за контрольну трійку отримав", скажіть: "Цього разу задачку ти почав вирішувати правильно, але трохи збився".

5. Дитина впевнена, що її навчання потрібне не вам, а їй. Але ж вона напевно хоче кимось стати. Космонавтом – це як мінімум. Потрібно зуміти пояснити їй, що знання не тільки самі по собі приносять радість, але і ведуть до Великої Мрії.

6. Не сюсюкайте з дитиною і ніколи на неї не кричіть. Говоріть з нею як з другом – не з висоти свого зросту і положення, а на рівних. Це – найкращий стиль спілкування, і він дасть найкращі результати. Адже найголовніше, чого чекають від нас наші діти, – це спілкування. Щирого, теплого та дружнього.

Як же батьки повинні контролювати виконання домашніх завдань гімназистами?


Передусім слід постійно стежити за записами домашніх завдань у щоденнику. Після цього важливо перевірити сам факт виконання домашнього завдання, а потім проглянути й правильність його виконання. Якщо ви помітили помилку в зошиті, не поспішайте показувати, де вона. Дитина повинна привчатися до самоконтролю. Спочатку слід сказати: «Ти неправильно розв'язав приклад, пригадай, як ти перевіряв розв'язання таких прикладів у класі. А яким способом можна перевірити, є в тебе помилки чи немає?» і лише в крайньому разі прямо показати, де допущена помилка.

Нерідко батьки, крім завдань учителя, навантажують свою дитину додатковими (необхідними, на їхню думку) завданнями. У таких батьків дитина виконує спочатку завдання на чернетці, потім переписує його у зошит. Якщо вчитель задає додому два стовпчики прикладів, батьки примушують дитину виконати чотири – краще буде знати! Причому все це дитина робить за рахунок вільного часу. Вона перенапружується, швидко втомлюється й нерідко починає вчитися не краще, а гірше; втрачає інтерес до навчання, яке стає для неї важкою і нецікавою працею.

Інколи діти прагнуть, прийшовши зі школи, відразу ж сісти за уроки. Деякі батьки заохочують це прагнення. Тим часом у дітей таке бажання спричинене їхнім невмінням перейти від одного виду діяльності до іншого. Згідно з правильним розпорядком дня, дитина після школи має відпочивати, погуляти й лише потім виконувати уроки.

Час виконання домашніх завдань:

1 клас – 1 година
2 клас – 1,5 години
3-4 клас – 2 години

Довго сидіти за уроками – це ще не означає добре їх виконати. Нескінченне сидіння за уроками, які можна зробити набагато швидше, зазвичай пояснюють нестійкістю уваги дітей, невмінням зосередитися на одному предметі. У такому разі дитина, наприклад, напише рядок, а потім починає розповідати про те, що було сьогодні а класі: потому знову повертається до письма й за мить уже починає підстругувати олівець тощо. Це, звісно, позначиться на якості виконання завдання.

Діти розвиваються по-різному, деякі – навіть у 1-му класі слабо засвоюють навчальний матеріал, починають відставати. Цей недолік міг би бути подоланий із часом, однак деякі батьки, виявляючи велике нетерпіння, годинами сидять із дитиною, «вбиваючи» в її голову урок. Дратуючись, вони починають кричати на неї, називати її тупоголовою. У результаті справа стає ще гіршою, дитина починає ненавидіти навчання, а іноді й школу як винуватицю своїх невдач. Терпіння батьків, доброзичливий тон – важлива умова успішної допомоги дитині в навчанні.

Головне завдання батьків – проконтролювати, коли дитина сіла за уроки, чи все зробила, підказати, де шукати відповідь на запитання, але не давати готові відповіді, цим самим виховуючи в дитині самостійність.

Ефективність навчальної діяльності гімназиста залежить не лише від системи добре засвоєних знань, володіння прийомами розумової діяльності, але й від рівня самооцінки. Існує тісний зв'язок між успіхами в навчальній діяльності та розвитком особистості.

                                             Пам'ятка для батьків
                 «Як допомогти дитині виконувати домашні завдання»

•    Посидьте зі своєю дитиною перший час виконання домашніх завдань. Від того, наскільки спокійними й упевненими будуть перші кроки малюка, залежить його майбутні шкільні успіхи.
•    У вашої дитини не сформована звичка робити уроки? Формуйте в неї цю звичку спокійно, перетворіть ритуал початку виконання уроків у захоплюючу гру, нагадуйте про уроки без крику, будьте терплячими.
•    Оформіть робоче місце дитини, поставте красивий і зручний стіл, повісьте лампу, розклад уроків, цікаві вірші й побажання школяреві перед початком виконання уроків.
•    Учіть виконувати уроки лише в цьому робочому куточку. Поясніть дитині головне правило навчальної роботи: навчальне приладдя має завжди бути на своєму місці. Наведіть як приклад свої робоче місце.
•    Постійно вимагайте від дитини наводити лад на робочому місці після виконання уроків. Якщо їй важко це робити або вона втомилася, допоможіть. Мине трохи часу, і вона сама буде виконувати цю роботу.
•    Якщо дитина у вашій присутності виконує уроки, нехай сформулює вам, що вона має зробити. Це заспокоює її, знімає тривожність. Деякі діти, наприклад,вважають, що вони не так зрозуміли завдання, і відчувають страх, навіть не розпочавши його виконувати.
•    Якщо дитина робить щось не так, не поспішайте її лаяти. Те, що вам здається простим і зрозумілим, для неї поки що є таємничим і важким.
•    Учіть свою дитину не відволікатися під час виконання уроків; якщо дитина відволікається, спокійно нагадайте їй про час, відведений на виконання уроків.
•    Якщо дитина виконує письмове завдання, звертайте більше уваги на те, щоб вона писала чисто, без помилок, дотримувалася полів.
•    Не примушуйте свою дитину по кілька разів переписувати домашнє завдання. Це підриває ваш авторитет та знижує її інтерес до гімназії й навчання.
•    Прагніть якомога раніше привчити дитину робити уроки самостійно й звертатися до вас лише в разі потреби.
•    Щоразу, коли вам хочеться вилаяти свою дитину за погану оцінку або неакуратно виконане завдання, пригадайте себе в її віці, посміхніться і подумайте над тим, чи захоче ваша дитина через багато-багато років пригадати вас і ваші батьківські уроки.
•    Навчіть її виконувати будь-яку справу, зокрема й домашні завдання, із задоволенням, без злості та роздратування. Це збереже її та ваше здоров'я.
•    Урешті-решт, радійте тому, що у вас є таке щастя – робити з кимось уроки, допомагати комусь дорослішати!

                             Обдарована дитина. Яка вона?
                        Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності.
Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.
 
Розрізняють обдарованість:
•    соціальну - лідерську;  
•    художню - музичну, образотворчу, сценічну;  
•    психомоторну - спортивні здібності;
•    інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);  
•    академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;  
•    творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй.  

    Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї
 
Повага до бажання дітей самостійно працювати                     Організація різноманітних ігор,
                                                                                                              
вікторин, розгадування і
                                                                                                               складання кросвордів, 
                                                                                                               чайнвордів, ребусів
Надання дитині свободи вибору                                                Надання авторитетної допомоги
Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї           Терпимість до безладдя
Заохочення обдарованої дитини                                                Здібність до самоаналізу
Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту й   
Знання психологічних особливостей обдарованої
формування пізнавальних інтересів                                                  дитини. Розуміння їхніх потреб та інтересів
Мати творчий особистий світогляд                                          Володіння почуттям гумору
Взаємозв'язок сім'ї і навчального закладу                                  Застосування форм і методів народної педагогіки
Виховання культури мовлення                                                  Створення затишних і безпечних умов для розвитку
              

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

1.    Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.
2.    Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.
3.    Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
4.    Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
5.    Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.
6.    Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
7.    Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.
 
 ПОРАДИ   БАТЬКАМ  ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ
 Чи згодні ви з наступними твердженнями?                                   
  *  Я відповідаю на всі запитання дитини наскільки можливо терпляче та чесно.                 
  * Серйозні запитання та висловлювання дитини я сприймаю всерйоз.                                                              
  * Я поставив(ла) стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.                    
  *   Я не лаю дитину за безлад в її кімнаті або на столі, якщо це пов'язано з творчими заняттями і робота ще не закінчена.                                       
  * Я надав дитині кімнату або частину кімнати виключно для її занять.                       
  * Я показую дитині, що люблю її такою, якою вона є, а не за її досяг¬нення.                                        
  * Я  доручаю дитині посильні турботи.                                     
  * Я допомагаю їй будувати власні плани та приймати рішення.                                             
  * Я беру дитину в поїздки цікавими місцями.                         
  *   Я допомагаю дитині поліпшити результати її роботи.                                                                              
  *   Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми з різних соціаль¬них і культурних прошарків.
  *  Я визначаю розумний стандарт поведінки своєї дитини та стежу, щоб вона дотримувалася його.   
  *  Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша за інших дітей.                                                                              
  *   Я ніколи не принижую дитину.                                
  * Я забезпечую дитину книгами та матеріалами для її улюблених занять.                   
  *   Я привчаю дитину мислити самостійно.                           
  *   Я регулярно читаю їй або з нею.                       
  *Я привчаю дитину до читання з раннього дитинства.                                
  *Я спонукаю дитину вигадувати  історії та фантазувати.                                                           
  *  Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.                     
  *Я щодня знаходжу час, щоб побути із дитиною наодинці.                                                                          
  *   Я дозволяю їй брати участь у плануванні сімейних справ і подорожей.                                           
  *Я ніколи не дражню її за помилки.                   
  * Я хвалю її за вивчені вірші, оповідання та пісні.
  *Я вчу дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.                                     
  *Я розробляю практичні експерименти, щоб допомогти їй більше дізна¬тися.                                  
  *  Я дозволяю дитині грати з усіляким мотлохом.     
  * Я спонукаю дитину знаходити проблеми, а потім розв'язувати  їх.                                     
  * У заняттях дитини  я знаходжу те, що гідне похвали.                                                      
  *  Я не хвалю її безпредметно й нещиро.                       
  * Я чесний(а)  в оцінці своїх почуттів до дитини.      
  * Не існує тем, які я зовсім виключаю у спілкуванні з дитиною.                                  
  *   Я надаю дитині можливість справді приймати рішення.                                              
  *  Я допомагаю дитині бути особистістю.                    
  *  Я допомагаю їй знаходити телепрограми, які заслуговують на увагу.                                                 
  * Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її здібностей.                                   
  *  Я ніколи не відмахуюся від невдач  дитини словами: «Я цього теж не вмію».               
  * Я заохочую в дитині максимальну незалежність від дорослих.                                      
  * Я вірю в здоровий глузд дитини й довіряю їй.     
  * Я волію, щоб основну частину роботи, за яку взялася дитина, вона виконувала самостійно, навіть якщо я не впевнений(а) у позитивному
кінцевому результаті.


Якщо ви згодні з 20% цих порад, то, імовірно, над іншими варто ще подумати. Але якщо поради  влаштовують вас цілком або на 90%, мабуть, вам треба трохи остудити виховний запал і надати більшої свободи як собі так, і дитині.