Він на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,

Наче крапля роси, наче крик журавля – тільки мить…

І не вірив ніяк, що й до нього прийде день останній

І в жертовнім огні його серце на попіл згорить.

Після тривалої хвороби, 5 жовтня перестало битися серце вчителя предмета "Захист України", вчителя вищої категорії, вчителя-методиста, відмінника освіти України Володимира Ілліча Саветченка.

Володимир Ілліч народився 6 квітня 1946 року в сім’ї працівників птахорадгоспу «Оріхівський». Це були важкі повоєнні роки. Після закінчення школи у 1965 році було мореходне училище, три роки служби в реактивній артилерії танкової дивізії в Німеччині. Після демобілізації працював фрезерувальником в інструментальному цеху заводу «Орсільмаш». Закінчив курси офіцерів запасу і отримав офіцерське звання – молодший лейтенант.

У 70 роках у шкільний курс вводиться нова дисципліна – початкова військова підготовка. З 1970 року Володимир Ілліч стає викладачем у СШ №1. Протягом 50 років, щоранку прямував до школи майор Саветченко.

За роки педагогічної діяльності він здобув повагу колег і любов учнів, вдячність батьків. Близько 100 юнаків, його учнів, потім стали офіцерами.

Володимир Ілліч був делегатом Всесоюзного з’їзду працівників освіти України, працював у творчій групі над створенням нової програми «Захист Вітчизни», був незмінним керівником районного методичного об’єднання викладачів  військової справи. Протягом  тридцяти років Володимир Ілліч очолював профспілкову організацію, був членом президії ради ветеранів Оріхівського району.

Сім’я для нашого майора завжди була надійним тилом.  Дружина, Людмила Петрівна, донька Олена, внук Володимир – такий склад сімейного взводу. Володимир Ілліч завжди відчував їхню любов, підтримку і піклування.

Пішла з життя людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Він жив, радів світу, людям, що оточували його. У скорботі низько схиляємо голову, молимося за упокій його душі

У ці скорботні дні розділяємо невимовний сум і тугу з близькими і рідними. Світлий, добрий спомин про Володимира Ілліча назавжди залишиться в серцях тих, хто його  знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із ним, кого він навчав.

Спіть спокійно, вчителю. Ви вічні у вдячній пам’яті своїх учнів.