День учителя – 2020

Учителю! Багато в тебе учнів!

Кожен з них кровиночка твоя…

Вічною зорею сяють над землею –

Сонце, хліб і вчителя ім’я…

День учителя  в “Сузір’ї» пройшов святково та по-особливому. Усі заплановані заходи були спрямовані на те, щоб вчителі відчули свято, відпочили, поспілкувалися в дружньому колі колег, посміхнулися, зробили пам’ятні фото….

План заходів

... Читати далі »

МАЙБУТНІ АБІТУРІЄНТИ

7 жовтня 2020 р. відбулася зустріч учнів 11-А, 11-Б, 10-Б класів КЗ ОЗЗСО «Сузір’я» з Рожковою Оленою Павлівною, викладачем кафедри вищої математики та фізики факультету енергетики і комп’ютерних технологій Таврійського державного агротехнологічного університету ім. Дмитра Моторного.

Під час зустрічі Олена Павлівна розповіла про спеціальності, на які здійснюється підготовка в ТДАТУ та запросила на День відкритих дверей.

ЗДНМР Інна Рябцун

Хвала рукам, що пахнуть хлібом

Хлібне зернятко -  це диво… В ньому маленькому злилися три сили: сонця, землі та людської праці.  Багато професій на світі, але, мабуть, самою давньою є професія хлібороба, людини, що робить хліб. Щоб виростити високий урожай, потрібні зусилля селекціонера та агронома, механізатора і ентомолога…

5 жовтня група здобувачів освіти 9-11 класів нашого навчального закладу, які мріють пов’язати свою майбутню професію з біологією, виїхала на поле фермерського господарства «Скорпіон». Ми зустрілися з агрономом господарства Євгеном Станіславовичем  Мосачем, який віддав праці на землі вже 17 років,  розповів учням  про технологію вирощування озимого ячменю сорту «Метелиця», про способи боротьби з його шкідниками, про підготовку грунту до посіву… Діти розпитували агронома про його шлях до професії. Євген Станіславович сказав, що не проміняв би професію агронома на жодну іншу професію.

Учні спілкувалися з практиканткою цього господарства, студенткою 4 курсу Київського національного університету біоресурсів і придородокористування України - Віталіною. Вона розповіла про свій університет, про професії,  які можна в ньому здобути, і про свою мрію – стати агрономом. На полі діти побачили сучасну техніку, якою проводять посів з одночасним удобренням грунту. Перша борозна на цьому полі була зроблена в присутності учнів. Як цікаво було спостерігати за першими зернятками, які потрапляли в грунт! Чи дійсно вони заглибились на 4 см? Агроном перевірив глибину посіву. Все правильно. Як далеко ще до майбутнього врожаю! Скільки праці потрібно докласти людині, щоб заколосилася нива! Хай погода сприяє урожаю, хай праця хліборобів окупиться сторицею.

 … А ми знову повернулися до школи з думками про вибір  майбутньої професії.

Вчитель біології  Ляшенко  Л.М.

Він на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,

Наче крапля роси, наче крик журавля – тільки мить…

І не вірив ніяк, що й до нього прийде день останній

І в жертовнім огні його серце на попіл згорить.

Після тривалої хвороби, 5 жовтня перестало битися серце вчителя предмета "Захист України", вчителя вищої категорії, вчителя-методиста, відмінника освіти України Володимира Ілліча Саветченка.

Володимир Ілліч народився 6 квітня 1946 року в сім’ї працівників птахорадгоспу «Оріхівський». Це були важкі повоєнні роки. Після закінчення школи у 1965 році було мореходне училище, три роки служби в реактивній артилерії танкової дивізії в Німеччині. Після демобілізації працював фрезерувальником в інструментальному цеху заводу «Орсільмаш». Закінчив курси офіцерів запасу і отримав офіцерське звання – молодший лейтенант.

У 70 роках у шкільний курс вводиться нова дисципліна – початкова військова підготовка. З 1970 року Володимир Ілліч стає викладачем у СШ №1. Протягом 50 років, щоранку прямував до школи майор Саветченко.

За роки педагогічної діяльності він здобув повагу колег і любов учнів, вдячність батьків. Близько 100 юнаків, його учнів, потім стали офіцерами.

Володимир Ілліч був делегатом Всесоюзного з’їзду працівників освіти України, працював у творчій групі над створенням нової програми «Захист Вітчизни», був незмінним керівником районного методичного об’єднання викладачів  військової справи. Протягом  тридцяти років Володимир Ілліч очолював профспілкову організацію, був членом президії ради ветеранів Оріхівського району.

Сім’я для нашого майора завжди була надійним тилом.  Дружина, Людмила Петрівна, донька Олена, внук Володимир – такий склад сімейного взводу. Володимир Ілліч завжди відчував їхню любов, підтримку і піклування.

Пішла з життя людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Він жив, радів світу, людям, що оточували його. У скорботі низько схиляємо голову, молимося за упокій його душі

У ці скорботні дні розділяємо невимовний сум і тугу з близькими і рідними. Світлий, добрий спомин про Володимира Ілліча назавжди залишиться в серцях тих, хто його  знав, любив і поважав, хто жив і працював поруч із ним, кого він навчав.

Спіть спокійно, вчителю. Ви вічні у вдячній пам’яті своїх учнів.