Дитячі враження від подорожей

  «З чого розпочати свою розповідь?» - розмірковувала я. Так хочеться передати колорит, красу  та враження від подорожі, а почну з тих важливих, на мою думку, і так пов’язаних між собою епізодів гімназійного життя.
  В цьому навчальному році перший урок в гімназії пройшов під назвою Україна – це Європа. Віртуальна подорож рідною країною, історичні особливості – все мало своє продовження. Ніхто й гадки не мав у вересні , що на осінніх канікулах ми, семиклассники, на власні очі переконаємося, що Україна – Європейська держава.
  Спільний виховний захід  під назвою «Козацькому роду нема переводу» не тільки зблизив нас ,однолітків, а й започаткував традицію спільних подорожей рідною країною. Під час заходу ми пізнавали історію написання українських пісень, знайомилися з козацьким устроєм, а ще й демонстрували свої таланти. Маршрут, який ми обрали називався «Замки Поділля». Власне пролягав він мальовничими буковинськими селами,  середньовічними містами Кам’янець-Подільський, Хотин, Чернівці і звичайно не оминув увагою й обласний центр - Хмельницький.
  Наша подорож розпочалася зі старовинного буковинського міста Хотин.
  Хотин – це запеклі війни, великі повстання, славетні перемоги та страшні поразки, це історія жорстоких битв за володіння могутньою фортецею. Вже не одне століття свідком історичних подій є Хотинська фортеця, яка, до слова, входить до рейтингу «Сім чудес України».   Саме фортеця радо відкрила перед нами свою браму. Навіть легкі сльози дощу не змогли зіпсувати враження від середньовічної споруди, а цікава,неперевершена розповідь екскурсовода додала нам впевненості  в містичних таємницях історико - архітектурного комплексу.
  Наша подорож тривала до найромантичнішого міста Буковини –Чернівців. Саме Чернівці називають «маленький Париж». В цьому нас переконала і  прогулянка найромантичною вулицею Ольги Кобилянської. Кожен з нас замислився над своїм майбутнім вибором професії, адже перебуваючи на території Чернівецького національного  університету ім.. Юрія Федьковича, закохався в цей величний й стародавній навчальний заклад . Недарма його ще називають « Український Гарвард».
  Гостинно, з яскравими сонячними промінцями зустріло сузір’ївців  одне з найцікавіших середньовічних міст України – Кам’янець – Подільський. Якби мене запитали: « Що запам’яталося найбільше?» Мабуть, відповідь була б неоднозначною. Погодьтеся  у Кам’янці є каньйон, якому 20 000 000 років. Це єдине у світі місто – фортеця, яке розміщене на півострові площею 121 га. Місто є одним із семи чудес України. Кам’янець претендує на звання фестивальної столиці України. З 1977 року територія Старого міста оголошена Історико - архітектурним заповідником, що посів почесне місце за Києвом та Львовом. Якщо я вас не переконала , то помандруємо з нами до Старого замку, міської ратуші, Кафедрального костелу Петра і Павла, Вірменської церкви Святого Миколая Чудотворця, Кушнірської башти і це не весь перелік архітектурних пам’яток, які ми відвідали.
  Як не добре в гостях, але краще вдома. Тож приїхавши до Хмельницького, та привітавшись з монументом гетьмана Богдана Хмельницького, ми зрозуміли, що сумуємо за рідним містечком. Які стомлені та напрочуд задоволені ми повернулися до Оріхова. Саме зараз, згадуючи нашу подорож, я думаю, а що далі, які наступні міста ми побачимо, адже Україна – це невичерпна Мекка для мандрівників.
  Тож, сподіваюся, далі буде…

Катерина,учениця 7 класу