Стрітення
 На 15 лютого припадає свято Стрітення, у церковному календарі – Стрітення Господнє.
В Україні це свято здавна шанувалося. Селяни намагалися не працювати, а стежити за погодою, бо «лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на Стрітення зимі з весною зустрітися». Хто кого переборе, то такою, вважали, й буде погода до початку березня.
Про цей день у народі живе й досі красива легенда. У ній розповідається, що зустрівшись на Стрітення, стара Зима й молоде Літо сперечаються – кому йти, а кому залишитися. Якщо під вечір потеплішає – Літо перемогло Зиму, якщо похолоднішає – навпаки.
Оскільки за народними переказами, це свято пов’язується з кінцем зими і початком весни, то на Стрітення наприкінці дня сільські дітлахи збиралися де-небудь на пагорбі і починали кликати сонечко, щоб воно «виглянуло із-за гори».
Вийди, вийди, сонечко на дідове полечко
На бабине зіллячко на наше подвір’ячко.
На весняні квіточки, на маленькі діточки,
Там вони граються, тебе дожидаються.
У церкві в цей день освячували воду і приносили стрітенську свічку. Вона має велику силу, відганяє таку людську біду, як весняна повінь. А ще вона оберігає оселі від пожежі та грому. Стрітенською водою поїли худобу, кропили вулики.
В цей день мами і бабусі випікали обрядове печиво, так звані "жайворонки", котре мало форму різноманітних  пташечок. У давнину дівчата й хлопці брали їх у долоні й з простягнутими руками йшли на околицю села, щоб закликати в гості весну-красну.
Пташок викликаю з теплого краю.
Летіть, соловейки, на нашу земельку!
Спішіть, ластівоньки, пасти корівоньки,
Летіть, сизокрилі, ви всі нам милі.
|
Канікули
