Творчий звіт театрального гуртка Оріхівської гімназії №1 "Сузір'я"

під керівництвом Олега Даниловича Будіма

     Навіть щасливим людям інколи хочеться докорінно змінити своє життя, через втому від сірої буденності. Комусь вдається знайти прихисток від проблеми в Інтернеті, музиці, а мені його подарували книжки. Літературні герої оживали і перетворювались на добре знайомих друзів. Проте, як це часто буває, мені закортілося розширити межі усієї казки.

     Я приймаю участь у виставах драматичного гуртка два роки. Це справжній маленький колектив: Лось Сергій, Лепетченко Анна, Сорокотяга Ірина, Криворучко Лілія, Пелешко Микола, Шкрьоба Настя, Ленчук Ілля. Сцена дала нам можливість не просто ознайомитися з сюжетом двох чудових книжок: «Міщанин-шляхтич» і «35 кг. надії»-, а й прожити ці події, стати одним з героїв. Заглиблюючись у душу персонажа, котрого граєш, краще розумієш власну. Не товаришуючи один з одним роками, на сцені ми, актори, стали єдиним цілим. Під час вистави "Міщанин-шляхтич"  як поволі зникає відчуття часу. Ти опиняєшся не просто в атмосфері XVII століття, а ніби живеш у ньому. Товаришів на сцені сприймаєш, як їхніх персонажів,
що оживають і набувають характерних рис з їх допомогою. Напевне, через цю таємничу, ледь помітну і невловиму атмосферу, що виникає на сцені, ми і покохали наш гурток.

     Перше перевтілення було легким. Чим більше думаєш про свого героя, тим більше схожого в характері і у вчинках знаходиш у собі. Проте, граючи роль Грегуара у виставі "35 кг надії", я поринула не у далекі часи, а у власну душу. Саме репетиції змусили мене усвідомити, як багато проблем, подібно до головного героя твору, я намагаюся не помічати. На щастя, цей життєвий досвід навчив мене щиро виявляти свої почуття, намагатися діяти, а не мовчки спостерігати. На мою думку глядачі під впливом театру краще розуміють художні твори, що в наші часи велика рідкість. на прикладі героїв, самі того не підозрюючи, вони вчилися виходити зі складних ситуацій.

     З часу першої репетиції багато чого змінилося у моєму житті. Саме у нашому драматичному гуртку я навчилася вільно виражати почуття і сприймати себе такою, яка я є. Масштаб змін змусив задуматися, що саме мало на мене такий вплив? Можливо, реакція глядачів (їх усмішки, глибока задума на обличчі), майстерність письменників (їх тонкість у змалюванні подій, яскравість описаних ними сюжетів), але, скоріш за все, самі герої. Їх неповторність, впевненність, харизматичність певною мірою передалися мені.
     Отож, варто замислитися, чи це актори нашого гуртка вдихнули життя у персонажів, чи, можливо, вони самі розмалювали наше сіре буденне життя
яскравими барвами?

Гучак Катерина, учениця 10-Б класу, член театрального гуртка