«Я не лікар, не аптекар, а простий бібліотекар», - тож з особливим відчуттям тримаю в руках  книгу Євгенії Зінов’євої «Память, которой не будет конца...». Як фахівець,  можу впевнено сказати, що це унікальне видання історично-краєзнавчого характеру. Цю книгу можна назвати заповітом одного покоління іншому. Я глибоко співчуваю Євгенії Яківні, як матері загиблого в Афганістані сина Олексія, воїна - інтернаціоналіста. Тільки та людина, яка пережила величезну втрату, може так щиро і правдиво передати читачам героїчний подвиг солдат і офіцерів 80-х років ХХ-го століття. На їхню долю випало тяжке випробування – пройти через горнило війни на території іншої держави. Кожен розділ книги, кожна стаття – це документальна розповідь про долю людини, яскраво підтверджена кольоровими світлинами і картами бойових дій. Фактичний матеріал лірично доповнений поезією, який сприймається з великим щемом у душі. Люди, які працювали над створенням цього видання, відчували відповідальність перед історичним майбутнім, тому вкладали в нього частинку свого серця, щоб жоден героїчний подвиг не був загублений або забутий і зітертий в подіях нового століття.
   Кожне покоління має право на своє слово в історії, на якому буде виховуватися підростаюче покоління. Щорічно 15-го лютого ми відзначаємо День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Готуючись до цієї дати, в гімназійному бібліотечно-інформаційному центрі організовуємо заходи: книжкові виставки, огляди літератури, зустрічі з ветеранами війн, читацькі конференції та обговорення прочитаних книг. Книга «Пам'ять, якій не буде кінця...» з подарунковим автографом автора буде  займати почесне місце в роботі з читачами.

          Завідувач бібліотечно-інформаційним центром
 КЗ «Оріхівська гімназія №1 «Сузір’я»»
Білодід Любов Іванівна

      * * *

       Давня дружба поєднує гімназистів «Сузір’я» з ветераном праці, заступником голови ветеранської організації міста Первомайська Миколаївської області Борисом Петровичем Ярмульським.
       Учні 7-Б класу читали матеріали, надіслані Б.П.Ярмульським, а саме: публікації  в періодичних виданнях Миколаївщини про командира відділення зенітно-кулеметної роти 95-ї гвардійської дивізії Ярмульського П.П. та його побратимів, про суворі випробування, які випали на долю молодих солдат в роки Другої світової війни, про страждання дітей –війни.
        Нещодавно педагогічний та учнівський колективи гімназії отримали подарунок – книгу  «ПАМЯТЬ, КОТОРОЙ НЕ БУДЕТ КОНЦА…» Євгенії Яківни Зінов’євої. Учасником творчої групи зі створення Книги був і Б.П.Ярмульський.
       Учнівський комітет семикласників підготував презентацію книги, яку переглянули та обговорили на годині класного спілкування. З цікавістю читали гімназисти з Книги вірші патріотичного спрямування.
     «ПАМЯТЬ, КОТОРОЙ НЕ БУДЕТ КОНЦА…»   Ця книга присвячена всім воїнам-інтернаціоналістам, землякам Первомайського краю Миколаївської області, загиблим і живим, які чесно і до кінця виконали свій військовий і людський обов’язок.
       Автор Книги Євгенія Яківна Зінов’єва втратила в Афганістані свого сина, офіцера Олексія Зінов’єва. Складний життєвий шлях пройшла жінка: від бригадира малярів-штукатурів до викладача технологічного інституту, а потім – підприємця. І всі ці роки зболіле материнське серце не могло змиритися із втратою сина… Довгі роки Євгенія Яківна прагнула втілити в життя свою мрію: написати книгу про свого Олексія та інших загиблих воїнів-інтернаціоналістів, які заслуговують на вічну пам'ять.
       Афганістан! Це слово стало символом скорботи у тисячах українських родин, куди не повернулися сини. Розривалися від болю материнські серця, батьки, тамуючи страждання і гіркі сльози, шкодували, що не можуть піти на ту далеку війну замість таких ще юних синів.
       Солдати й офіцери відправлялися в Афганістан… Ними керували почуття військового обов’язку вірність присязі, бажання допомогти багатостраждальному народу сусідньої країни. Події в Афганістані довго замовчувалися. Засоби масової інформації не повідомляли про жорстокі сутички з душманами, про скинуті під укіс обгорілі від вибухів понівечені автомашини, що везли продовольство і зброю, про вбитих і поранених.  «Чорний тюльпан», яким рватиме серце Розенбаум, усе везтиме й везтиме на своїх крилах в останню дорогу додому наших хлопців. За ними залишаться небезпечні гори, куди вони ходили у розвідку. Залишиться чужа країна з одвічним запитанням «Чи треба було?»
 Навіки вмерзнуть у граніт обелісків материнські сльози. Вони ще ходять по землі, старенькі посивілі матері, які віддали чужій війні своїх кровинок. В їхніх очах німий докір і незгойна туга. 15 лютого, на Стрітення, сльози особливо пекучі, адже цього дня ті, хто вижили, поверталися на рідну землю, додому.
       Робота Зінов’євої Є.Я. вийшла фундаментальною. Крім розповідей про долі колишніх військовослужбовців, вміщено коментарі про політичну ситуацію в Європі під час подій в Угорщині (1956р.), Чехословаччині (1968р.), Албанії (1958р.), Югославії (1998р.), в період Карибської кризи (1962р.), війни у В’єтнамі (1965-1975рр.), арабо-ізраїльського конфлікту в 70-ті роки минулого століття.
     Автором зібрано різноплановий  матеріал про участь українських військових у локальних війнах. Вражають цифри: у горнило Афганської війни було направлено понад 160 тисяч військових. Не повернулися додому 3360 українців.
     З хвилюванням переглядаємо світлини тих років… Щирі, наївні, веселі й задумливі дивляться з них наші хлопці, переважно сільські, безвідмовні, виховані на ідеалах патріотизму. Як шкода, що їх стільки, мов молодого цвіту, вбито на чужині!
     Книга «Пам'ять, которой не будет конца…» Є.Я. Зінов’євої містить матеріали  про криваві події сьогодення на Сході України, про справжніх патріотів, які захищають незалежність своєї Батьківщини.
       Хотілося б, щоб ця Книга прислужилися молодим читачам, щоб вони знали і шанували історію України, поважали людей, яких час вибрав для випробування на міцність.

Ольга Леонідівна Пріщенко,
 учитель історії, класний керівник 7-Б класу