19 вересня 2017 року відбувся щорічний Великий збір гімназії на меморіалі «Пам’ятаємо. Шануємо. Гордимося».
   Уже традиційним стало розпочинати захід з внесення прапорів України, Оріхова, гімназії, штандарту 95-ої  гвардійської стрілецької дивізії та прапорів-подарунків від воїнів АТО гімназистами 10-х та 11-х класів.
   Особливої урочистості події надав Гімн України, звучання якого є особливим у дні вшанування пам’яті воїнів Другої Світової війни та визволення міста від фашистських загарбників, виступ ветерана, свідка тих подій, Кулініча Антона Івановича. Слова такої поважної людини спонукають до роздумів, викликають незрівнянні хвилювання.
   Особливий тон заходу задали і його ведучі – гімназисти 11-Б класу Лашко Антон та Шкрьоба Анастасія. Було помітно, що для ведучих ці слова – не просто набір звуків.  Кожен рядок, промовлений ними, торкався найглибших струн душ присутніх на меморіалі.
   Хочеться відзначити й читання поезій Горбачової Оксани та Манелюк Марічки (11-а клас), які додали ліризму та ще більшого героїзму вчинкам, які лишаються безсмертними протягом уже семи десятиліть. Дзвінкі дівочі голоси розносились парком. Здавалось, ніби їх чутно до самого неба, до тих, хто боронив наш край.
   Гучні оплески лунали й на адресу дуету - Козир Юлії (10-А клас) та Громей Олесі (9-Б клас), бо, як відомо, Україна – співоча країна. Пісня з нами скрізь: у радості й горі, під час війни та миру.
   Заключною композицією став спільний виступ зразкового хореографічного колективу «Веселкові барви» та гімназійного хору, котрі, поєднавши між собою таланти, викликали сльози на очах у присутніх.
   Символічним було покладання квітів, голуби, котрі здійнялись високо над присутніми, та хвилина мовчання, коли лише серце відбиває, мов метроном та акорди пісні «Свічка пам’яті».
   Після завершення Великого збору гімназисти 11-А та 11-Б класів рушили до міського цвинтаря. Там ми поклали квіти на братську могилу та вшанували пам'ять героїв хвилиною мовчання.
   На нашу думку, такі заходи є важливими та обов’язковими для нас, підростаючого покоління. Тому що пам’ятаючи помилки минулого, можна будувати щасливе майбутнє!  

Огієнко Марія, гімназистка 11-Б класу